БУДОВА М'ЯЗІВ
М'язові волокна поєднуються в окремі м'язи за допомогою сполучної тканини, яка є обов'язковим структурним елементом кожного м'яза. Завдяки їй м'язи набувають пучкового характеру будови. По ходу сполучнотканинних прошарків в м'яз проникають кровоносні судини і нерви. В м'язах розрізняють такі сполучнотканинні утвори:
• endomysium, ендомізій, оточує окремі м'язові волокна і найменші їх пучки, утворений пухкою сполучною тканиною;
• perimysium, перимізій, оточує пучки волокон різних порядків, складається з більш щільних сполучнотканинних прошарків;
epimysium, епімізій, оточує м'яз зовні, утворюючи для нього сполучнотканинну оболонку.
Сухожилки. М'язові сполучнотканинні елементи на кінцях м'язів продовжуються в сухожилки, за рахунок яких м'язи фіксуються. Сухожилки мають світло золотистий колір, досить міцні і практично не
розтягуються. Вони утворені щільною оформленою сполучною тканиною, яка складається із клітин —
фібробластів і численних паралельних колагенових волокон, що переплітаються і утворюють основну
масу сухожилка.
Широкі і плоскі сухожилки називаються апоневрозами. їх структура відзначається тим, що колагенові волокна розташовуються водній площині, але йдуть в тих напрямках, які відповідають розтягуванню апоневрозів.
Сухожилки прикріплюються головним чином до кісток, але можуть фіксуватися до фасцій, хрящів, капсул суглобів, або до шкіри. В ділянці прикріплення сухожилків до кісток формуються горби, гребені, горбистості, шорсткі поверхні, або ямки, які збільшують поверхню зрощення. Волокна сухожилка занурюються в окістя і вростають усередину кістки у вигляді шарпеївських волокон. Таким чином між сухожилком і кісткою утворюється досить міцне з'єднання. Про це свідчать випадки відривів фрагментів кістки в місцях прикріплення сухожилків при травмах.
Практичні зауваження. Травматичні розриви сухожилків вимагають хірургічного втручання.
Сухожилки добре регенерують і на місці розриву відбувається міцне зрощення за рахунок розмноження фібробластів. Зрощення сухожилків краще відбувається в оточенні пухкої сполучної тканини, через яку проходять кровоносні судини, необхідні для регенерації.
Кровопостачання м'язів. М'язи характеризуються наявністю великої кількості кровоносних судин, це
пов'язано з інтенсивною втратою енергії при їх скороченні. Артеріальні судини входять у м'яз в ділянці судинних воріт і, розгалужуючись, проходять в сполучнотканинних прошарках між м'язовими
пучками. Капіляри розташовані паралельно до м'язових волокон і утворюють навколо них густі сітки.
Кисень і живильні речовини і капілярів дифундують через сарколему усередину м'язового волоки;
Після значних навантажень у не тренованих осіб в м'язах виникают болі внаслідок недостатнього кровопостачання. При тренуванні кровопостачання м'язів значно покращується
Венозний відтік здійснюється по венах, які йдуть поряд з артеріями
Є дані, що червоні м'язові волоки; постачаються капілярами більш інтенсивно, ніж білі.
Рухова іннервація м'язів. На ранніх стадіях розвитку в м'язі: вростають нервові елементи. В подальвюму м'язи розвиваються функціонують у тісному зв'язку з нервами, які їх іннервують.
Рухові нерви несуть імпульси, які призводять до скорочення м'язів. Вони закінчуються, контактуючи із сарколемою. Тут утворюється нервово-м'язове з'єднання у вигляді рухової кінцевої пластинки.
Рухова іннервація необхідна не лише для скорочення м'язів, але й для регуляції обмінних процесів і
трофіки. Якщо перерізати руховий нерв, м'яз буде перероджуватися і атрофуватися.
Рухова одиниця м'яза — міон.
Кожне нервове волокно (аксон), що відходить від однієї рухової нервової клітини, розгалужуючись, іннервує десятки і сотні м'язових волокон. Таким чином, нервова клітина разом із з'єднаними з нею м'язовими волокнами об'єднуються в рухову одиницю, яка називається міоном. В м'язах, котрі виконують стандартну, статичну роботу (наприклад, м'язи тулуба), одна нервова клітина зв'язана з великою кількістю м'язових волокон. А в м'язах, які виконують тонкі диференційовані рухи (м'язи очного яблука), одна нервова клітина інервує лише одне м'язове волокно.
Чутлива іннервація м'язів. Для чого вона потрібна?
Скелетні (посмуговані) м'язи одержують не лише рухову, але й чутливу іннервацію. Чутливі нерви
передають інформацію від м'яза про ступінь його скорочення.
Рецептори, які реагують на ступінь розтягування м'язів, складаються з 3 - 12 особливих інтрафузальних м'язових волокон, оточених сполучнотканинною капсулою. Вони називаються м'язовими веретенами і містяться в сухожилках. До кожного веретена підходять чутливі нервові волокна, утворюючи спіралеподібні та гроноподібні нервові закінчення. Інформація про
ступінь скорочення і розтягнення м'яза передається в центральну нервову систему, внаслідок чого відбувається координована дія м'язів.
СКЕЛЕТНІ М'ЯЗИ
М'язи, які прикріплюються до скелета і приводять в рух кістки, називають скелетними. Крім того, є
м'язи, які входять до складу внутрішніх органів. Вони складаються, в основному, з непосмугованої
(гладкої) м'язової тканини. Всі скелетні м'язи побудовані з посмугованої (поперечно-смугастої) м'язової тканини і скорочення їх залежить від нашої волі. Існує майже 400 окремих скелетних м'язів, що становить 35 - 40% маси тіла дорослої людини. В старечому віці частина мускулатури атрофується,
внаслідок чого її маса зменшується до 25 - ЗО %. У новонародженого маса скелетних м'язів становить 20-22% .
КЛАСИФІКАЦІЯ М'ЯЗІВ
Скелетним м'язам притаманна велика різноманітність форми, положення, напрямку м'язових пучків
та інших ознак. Тому існуючі класифікації не зовсім повно відображають цю різноманітність.
Класифікація м'язів за формою. Незважаючи на різноманітну форму, можна виділити довгі, короткі та широкі м'язи.
Довгі м'язи розташовані, в основному, на кінцівках і найчастіше мають веретеноподібну форму (т .
fusiformis). В таких м'язах розрізняють головку, черевце і хвіст:
• caput, головка, є сухожилково-м'язовою частиною, що відповідає початку м'яза (origo); зустріча-
ються двоголові, триголові і чотириголові м'язи;
• venter, черевце, являє собою м'ясисту середню частину м'яза; трапляються м'язи, які мають два
черевця (двочеревцеві);
• cauda, хвіст — це довгий сухожилок, за допомогою якого м'яз прикріплюється до кісток (insertio);
у одного м'яза може бути один, два, гри і чотири хвости Широкі м'язи лежать, в основному, в межах тулуба, вони обмежують порожнини тіла (наприклад, зовнішні і внутрішні косі м'язи живота та інші).
Короткі м'язи розташовані на голові, в глибоких шарах спини, а також на кисті та стопі.
Класифікація за напрямком м'язових пучків. За цією ознакою виділяють м'язи з паралельним, косим, коловим і перехрещеним ходом м'язових пучків.
Серед м'язів з косим напрямком пучків є перисті м'язи, в яких сухожилки проходять через увесь м'яз, а м'язові пучки розташовані косо, під кутом до сухожилка. В них розрізняють одно-, дво- і багатоперисті м'язи:
• m. unipennatus, одно перистий м'яз, має косі м'язові волокна, які прикріплюються з одного боку
довгого сухожилка;
• m. bipennatus, двоперистий м'яз, його сухожилок проходить через середину м'яза і косі м'язові волокна, прикріплюються з двох боків сухожилка;
• multipennatus, багатоперистий м'яз, складається з декількох сухожилків, які проходять
через м'яз і до яких з кожного боку прикріплюються косі м'язові волокна.
Перисті м'язи розвивають велику силу, але їх сухожилки переміщуються на меншу відстань, ніж у м'язів з паралельним ходом волокон.
Колові м'язи (mm. orbiculares) мають циркулярний напрям м'язових пучків і розташовані навколо
природних отворів (рота, очної ямки, анального отвору).
Класифікація м'язів по відношенню до суглобів. В залежності від дії на суглоби розрізняють одно-,
дво- і багатосуглобові м'язи.
Односуглобові м'язи прикріплюються до кісток, прекидаючись лише через один суглоб, на який вони і діють. Двосуглобові м'язи перекидаються через два суглоби. Багатосуглобові м'язи мають довгі (на кисті і стопі), що проходять через декілька суглобів і діють на них.
Розташування м'язів навколо суглобів залежить від характеру рухів у даному суглобі. При цьому
м'язи перехрещують ту вісь, навколо якої виконуються рухи.
Принципи визначення назви:
• за формою: трапецієподібний, ромбоподібний, квадратний та ін.;
• за функцією: згиначі, розгиначі, привертачі, відвертачі, тощо;
• за величиною: великий, малий, довгий, короткий, тощо;
• за місцем початку і прикріплення:
груднинно-ключично-соскоподібний, плечо-променевий, тощо;
• за положенням: сідничний, плечовий, підошвовий, тощо.
